Про діяльність на території села осередку «Просвіти» 20-30-х років не залишилось майже ніяких відомостей, крім свідчень тих людей, які в той час були членами «Просвіти»,або їй симпатизували. Ці люди зберегли у пам’яті події, які свідчать проте, що наші діди і прадіди вели на території села культурно-освітню роботу. Члени «Просвіти» проводили зібрання, на яких організовували концерти, вистави, влаштовували лекції. Протягом 1926 року Невірківський осередок «Просвіти» нараховував 33 члени, які внесли членських внесків 33 злотих для бібліотеки-читальні.
70 років тому під виглядом «обміну населенням» розпочалася депортація поляків із території України.
Ми стоїмо в костелі невеличкого поселення Свьонтніки, що під Вроцлавом, і просимо благословення в Матері Божої Страждальної – ікони, до якої цими днями приїздять ті, хто вважає її своєю заступницею. Простромлена мечем, вона безупинно плаче, а її сльози зцілюють хворих ось уже майже 400 років. Саме тому до неї на прощу йшли віряни різних віросповідань. Щоправда, було це в костелі села Невірків, що в Корецькому районі на Рівненщині. Сюди, на землі «одзискані», її привезли волинські поляки, яких у 1945 р. фактично депортували з їхніх земель відповідно до договору між СРСР і Польщею про державний кордон, укладеного 16 серпня 1945-го.
У XVII ст. тут було засновано монастир ордену домініканського. Польські джерела подають, що в 1698 році в Невіркові діяв костел Святої Трійці, який був дерев’яним та мав при собі дерев’яні монастирські будівлі. На той час селом володіли Рокшицькі, які передають монастирю певні землі і сімейну реліквію – ікону Матері Божої. На іконі зображена Мати Божа, в серце якої вбито меч. З її очей течуть рясні сльози, руки складені на грудях для молитви. Сама ж вона, молячись, страждає.
Якщо ви прихильник духовного і прямуєте трасою Рівне - Київ, то варто відхилитися від курсу на 14 км на північ і завітати до Невіркова. Тут збереглися дві пам'ятки старовини XIX ст. - руїни костелу у класичному стилі та православний храм.
За селом Невірків, біля лісу б’є цілюще джерело. Люди називають його «криничкою». Вважається, що вода з «кринички» має лікувальні властивості. У самому ж селі є відновлена криниця, біля якої стоїть фігура-хрест. Біля нього зупиняються перехожі, щоб перепочити і напитися живильної водиці. Духовне джерело Невіркова – костел Святої Трійці – теж дочекалося на початок свого відродження.
Перша згадка про Невірків, що на Кореччині, датується 1463 роком. Як кожна, навіть невеличка місцевість, Невірків має свою славну історію. Був тут і палац, і парк, і своя святиня, були свої злети і занепади. Але життя завжди дарує нам можливість на відродження.